У середу нафтові котирування пішли вниз, попри позитивні новини з фронту міжнародної торгівлі. Здавалося б, угода між США та Японією мала б надихнути ринки, але ні — інвестори обрали сумніви замість тріумфу. Ми з'ясовуємо, що стоїть за цим падінням цін, хто виграє, хто програє і як на цьому можна заробити.

У середу пообідня сесія принесла неприємний сюрприз для нафтових трейдерів: попри ранковий оптимізм, вересневі ф'ючерси на Brent знизилися на 0,7%, до $68,10 за барель, а американська WTI — також на 0,7%, до $64,86. Причина? Побоювання щодо наближення дедлайну 1 серпня, коли президент США Дональд Трамп може запровадити нові мита. Песимізм щодо глобальної торгівлі й далі душить попит на нафту.

Водночас привід для радості таки був. Вашингтон і Токіо уклали угоду, що передбачає 15% мито на японські товари замість загрозливих 25%. У рамках цієї угоди Японія пообіцяла інвестувати $550 млрд в економіку США, а також відкрити свої ринки для американського експорту — від автомобілів до енергоресурсів.

Інвестори надихнулися, але ненадовго. Близький дедлайн і невизначеність з Європою (яка обіцяє відповісти своїми заходами) залишають мало підстав для впевненості в завтрашньому дні.

Неочікуваний сюрприз надійшов від Американського інституту нафти (API): запаси сирої нафти в США скоротилися на 577 тис. барелів за тиждень, що завершився 18 липня. До цього спостерігалося аномальне зростання — плюс 19,1 млн барелів. Бензин також зменшився на 1,2 млн барелів, а от дистиляти, навпаки, додали 3,48 млн.

Аналітики ING обережно радіють: «Це принесе певне полегшення ринку середніх дистилятів». Втім, фінальний акорд — за Управлінням енергетичної інформації США, чиї дані очікувались пізніше того ж дня.

ОПЕК і МЕА цього року явно не в найкращому настрої. Їхні прогнози щодо зростання попиту на нафту у 2025 році досить скромні: +700 тис. барелів на добу за версією МЕА (найслабше зростання з 2009 року) і +1,29 млн барелів за версією ОПЕК. Причому Азія, як головний імпортер, на їхню думку, не витягне ринок самотужки. Хоча в першому півріччі 2025 року імпорт нафти в регіон уже зріс на 510 тис. барелів на добу, обережність цілком зрозуміла — особливо на тлі цін 2024 року, коли $92 за барель відбивали бажання купувати.

Тим часом Туреччина, не чекаючи прогнозів, нарощує енергетичний вплив у всьому світі. Розвідка нафти в Чорному морі, угоди з Оманом, амбіції в Африці та Азії — Анкара намагається встигнути всюди: від СПГ до урану. Керівник TPAO Ахмет Тюркоглу запевняє: «Ці проєкти — безальтернативні». Скептики ж застерігають: ризики колосальні, а авантюри за бюджетні кошти можуть дорого обійтись країні.

Газ у Європі залишається дорогим: у 2025 році середня ціна на TTF становитиме $446 за 1000 куб. м, а у 2026-му — $428. Причини — припинення транзиту з РФ через Україну, конкуренція з Азією за СПГ та необхідність заповнення ПГС до зими.

Попит у ЄС у 2025 році зросте на 3%, до 506 млрд куб. м, але у 2026-му знизиться. Газпром і Новатек порадіють цінам, але не обсягам — експорт до Європи за перше півріччя впав майже вдвічі, до 8,3 млрд куб. м.

Поточна волатильність цін і обережність у прогнозах створюють сприятливе середовище для спекулятивної торгівлі. Падіння цін після позитивних новин — це сигнал того, що ринок живе емоціями, а не фактами. Для трейдерів це можливість грати на короткострокових рухах ф'ючерсів, особливо на тлі суперечливих сигналів щодо запасів і торгових переговорів.

Сценарії на кшталт турецької експансії або газової лихоманки в Європі можуть стати чудовою основою для довгострокових ставок. Усе, що потрібно — це правильний інструмент і платформа.